Світличний Іван Олексійович

Іван Олексійович Світличний – критик, літературознавець, поет, перекладач. Духовний лідер і ідеолог національно-демократичного руху 60-70-х років.

Народився 20.09.1929, с. Половинкине (Луганської обл.)

У жовтні 1943 лишився без пальців на руках (через вибух пристрою).

Освіта – Харківський університет, факультет української філології. Аспірантура: відділ теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії Наук України.

Завідував відділом критики журналу «Дніпро», з 1957 по 1963 – молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР. У 1965 – редактор Українського Товариства охорони природи. З 1965 позбувся роботи і друкувався хіба що під чужими іменами і псевдонімами.

У 1962-63 став одним із засновників Клубу творчої молоді в Києві, поширював самвидав, перекладав (з слов’янських, французької мов).

31.08.1965 до Світличних прийшли кагебісти з обшуком. Його заарештували за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. Проте він був звільнений за відсутністю доказів.

У 1966-71 С. не міг улаштуватися на роботу, не міг публікуватися. У цей період він активно займався самвидавчою та редакторською справою.

12.01.1972 знову був обшук, що завершився арештом. Вирок Київського обласного суду: 7 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму і 5 р. заслання у пермські табори.

Був одним із лідерів табірного руху опору, брав участь у всіх колективних акціях протесту, голодував. Світличний відігравав провідну роль у написанні табірної хроніки й передачі її на волю, перекладав, укладав словник синонімів. Хоч не мав пальців, та був позбавлений інвалідності, мусив працювати, як усі. Карався в ШІЗО і ПКТ.

У лікарні зони ВС-389/35 йому в січні 1978 р. занесли брудним шприцом жовтяницю. 07.05.1978 був етапований на заслання в с. Усть-Кан Горно-Алтайської обл. На засланні він працював нічним сторожем, палітурником у бібліотеці. 1981 у нього стався інсульт.

23.01.1983 Світличний був звільнений. Повернувшись тяжко хворим, продовжувати колишню громадську діяльність не зміг.

Помер 25.10.1992 р.

Відзнаки:

Премія ім. В. Стуса

Праці

Боги і наволоч. «Вітчизна»

Художній метод

Гармонія і алгебра. «Дніпро»

У мене – тільки слово

Голос доби, кн. 1-2

Питання досліджувала Анна Стаднік